ЯКЩО ПРАЦІВНИКА ВИЗНАЛИ ВИННИМ
Згідно з вироком районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року начальника дільниці підприємства визнали винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України та призначили покарання — штраф у дохід держави у розмірі 25 500 грн. А також із 26 вересня 2013 року до нього вжито запобіжний захід — домашній арешт. Чи може підприємство припинити трудові відносини з працівником в однобічному порядку, якщо суд виніс вирок — штраф, та які документи для цього потрібні? Як дні перебування під домашнім арештом вказувати у табелі обліку використання робочого часу та як правильно провести розрахунок із працівником за ці дні?
Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 року № 3206-VI (далі — Закон № 3206) визначено основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин. У частині 2 статті 2 Закону № 3206 зазначено, що дія цього Закону та передбачені ним обмеження поширюються на всіх осіб, визначених суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення, у межах, установлених цим Законом.
У статті 4 Закону № 3206 визначено суб’єкти відповідальності за корупційні правопорушення. До них належать насамперед особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (п. 1 частини 1), а також інші особи, зокрема:
- посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини 1 цієї статті (підп. «а» п. 2 частини 1);
- особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону (п. 3 частини 1);
- посадові особи та працівники юридичних осіб — у разі одержання ними неправомірної вигоди, або одержання від них особами, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини 1 цієї статті, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди (п. 4 частини 1).
Головним критерієм належності певного працівника до кола посадових осіб є наявність у такого працівника організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.
Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002 року № 5 роз’яснює:
- організаційно-розпорядчі обов’язки — це обов’язки щодо керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях (далі — підприємство) незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідувачі відділів, лабораторій, кафедр), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
- адміністративно-господарські обов’язки — це обов’язки з управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі мають начальники планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідувачі складів, магазинів, майстерень, ательє, їхні заступники, керівники відділів підприємств, відомчі ревізори та контролери тощо.
Особа є службовою не лише тоді, коли здійснює відповідні функції чи виконує обов’язки постійно, а й тоді, коли робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням за умови, що зазначені функції чи обов’язки покладено на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.
Частиною першою статті 1 Закону № 3206 визначено, що:
- корупційне правопорушення — умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині 1 статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність;
- корупція — використання особою, зазначеною в частині 1 статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей задля одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині 1 статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам, щоб схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей;
- неправомірна вигода — грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.
Частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України (далі — ККУ) передбачено кримінальну відповідальність — штраф за одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Начальник дільниці, який є посадовою особою та скоїв злочин, передбачений частиною 2 статті 368 ККУ, водночас учинив корупційне правопорушення, передбачене Законом № 3206.
ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ
Однією з підстав припинення трудового договору відповідно до пункту 71 частини першої статті 36 КЗпП України є набуття законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане з порушенням обмежень, передбачених Законом № 3206.
Відповідно до частини другої статті 36 КЗпП така особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством копії відповідного судового рішення, яке набуло законної сили.
А отже, підприємство на підставі вироку суду, згідно з яким начальника дільниці притягнуто до кримінальної відповідальності за корупційне правопорушення, після набуття цим вироком законної сили має звільнити з посади цього працівника у триденний строк з дня отримання копії такого вироку за пунктом 71 частини першої статті 36 КЗпП.
Крім того, вчинене начальником дільниці діяння, передбачене частиною 2 статті 368 ККУ, віднесено до злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг (Розділ XVII ККУ), оскільки воно було вчинене з використанням службового становища. Тобто це діяння має визнаватися також і як грубе порушення трудових обов’язків.
А отже, якщо дільниця, яку очолював засуджений, є відокремленим структурним підрозділом підприємства, такого працівника можна звільнити також і за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП, яким передбачено розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця в разі одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Водночас варто зазначити, що звільнення за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП застосовується в порядку накладення дисциплінарного стягнення. А отже, відповідно до статті 148 КЗпП роботодавець має його застосувати не пізніше одного місяця з дня виявлення правопорушення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування у відпустці. У нашому випадку днем виявлення правопорушення слід вважати день отримання роботодавцем копії вироку суду, який набув законної сили. Водночас дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
А отже, начальника дільниці може бути звільнено за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП не пізніше одного місяця з дня отримання роботодавцем копії вироку суду, який набув законної сили, лише за умов, що:
- дільниця, яку він очолював, є відокремленим структурним підрозділом підприємства (про це має бути зазначено в статуті підприємства та положенні про дільницю);
- на день звільнення не минуло шість місяців з дня вчинення злочину.
ЯК ПЕРЕБУВАННЯ ПІД ДОМАШНІМ АРЕШТОМ ВІДОБРАЖАТИ У ТАБЕЛІ ОБЛІКУ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ
Частиною першою статті 181 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПКУ) передбачено, що одним із запобіжних заходів є домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Якщо начальникові дільниці, до якого застосовувався запобіжний захід — домашній арешт, було заборонено залишати житло цілодобово, то відповідно він не міг виходити на роботу.
Типовою формою № П-5 табеля обліку використання робочого часу, затвердженою наказом Держкомстату України від 5 грудня 2008 року № 489, не передбачено умовного позначення і буквеного та цифрового коду неявки працівника на роботу у зв’язку із застосовуванням до нього запобіжного заходу, передбаченого КПКУ, а отже, за таких обставин у табелі обліку робочого часу в дні відсутності працівника на роботі слід проставляти як «інші причини неявок» з буквеним кодом — І та цифровим кодом — 30.
Збереження заробітної плати за час відсутності працівника на роботі у зв’язку із застосовуванням до нього відповідно до КПКУ запобіжного заходу чинним законодавством не передбачено.
автор:
Микола БОЙКО,
доцент Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка
материал предоставлен kadrovik.ua специально для WorkNew.info
